Аналізуємо твори

Аналізуємо прочитані твори за опорним конспектом

moodle.mnau.edu.ua/course/view.php?id=557

ЗРАЗОК АНАЛІЗУ

«Кайдашева сім'я» -

соціально-побутова повість-хроніка

Історія написання:

Уперше надруковано в журналі «Правда», 1879, № 3-12. Того ж року повість вийшла у Львові окремими виданнями.

Ще перед тим, як повість почала друкуватися у «Правді», Нечуй-Левицький став клопотатись про дозвіл на її видання в Росії, але царська цензура ставила всілякі перепони, вказуючи на ряд «предосудительных мест» твору, зокрема в VI розділі, де змальовувалось перебування прочан в київських монастирях, та висуваючи інші претензії.

Тільки 1886 року дозвіл на друкування повісті був даний при умові вилучення «в ней автором всех неудобных мест» відзначених цензурою. Внаслідок цього 1887 році вийшло в Києві видання «Кайдашевої сім'ї» з рядом цензурних купюр, авторських переробок та скорочень. Зокрема було перероблено початок і кінець твору.

Тексти наступних прижиттєвих публікацій повісті (1894 та 1906 рр.) майже не відрізняються від видання 1887 р.

В основу повісті автор поклав життя однієї селянської родини. Реалістичності твору додає те, що окремі персонажі мали прототипів. Наприклад, прототипами Кайдашів була сім'я Мазурів із села Семигори, яка була відома на весь повіт постійними сварками, бійками й колотнечами. Мазури мали й реальних багатих сватів - Довбушів.

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-побутова повість. Жанрова відповідність твору полягає в тому, що зображення повсякденного життя Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються у гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на «жарти, смішки, штукарства» та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний.

Тема: Тема «Кайдашевої сім'ї» - змалювання побуту й психології українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва.

У цьому творі художньо відтворено, як каже сам автор, «темні плями народного життя». Повість вийшла друком майже через два десятиріччя після реформи 1861 р. й висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя хліборобів, руйнування патріархального устрою села, темноту й забитість селян.

Проблеми:

добра і зла;
кохання;
сімейних стосунків;
взаємин батьків і дітей;
людської гідності та свободи;
взаємин батьків з невістками;
віри в Бога й моралі.

Головна ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз'єднаності в родині.

Головна думка повісті - це показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків. Духовна роз'єднаність зумовлена відсутністю прагнення зрозуміти один одного. Це отруює життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

Головні герої: Маруся й Омелько Кайдаші, їхні сини Карпо (старший) і Лаврін (молодший), Мотря (дружина Карпа), Мелашка (дружина Лавріна); баба Палажка.

Композиція твору: повість складається з дев'яти частин, сюжет у яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Саме діалоги «рухають» сюжет твору, у них розкриваються характери героїв.

Особливості повісті: «Кайдашева сім'я» - перший в українській літературі твір, який:

Зображує життя української сім'ї в пореформений період.
Зображення руйнування патріархальних відносин на селі та в сім'ї (син піднімає руку на батька).
Діалоги в повісті рухають і розгортають дію.
Всі епізоди виписані в гумористично-сатиричному плані.
У повісті згадується понад 30 релігійних свят.
Повість багата фразеологізмами.

«Кайдашева сім'я» - один із найпопулярніших творів І. Нечуя-Левицького. У ньому митець не намагався показати українців дріб'язковими, сварливими, чим йому несправедливо дорікали окремі сучасники. Уважний читач зрозуміє, що родина Кайдашів - не типова модель селянської родини, адже вона викликає закономірний осуд односельців.

Кайдашева сім'я - це модель усієї України. Іван Нечуй-Левицький блискуче розкрив деякі «небажані» риси нашої національної вдачі, української ментальності, які належать не тільки середині XIX ст. Комічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією, великою кількістю зниженої лексики, змішуванням стилів (наприклад: високий епічний стиль - у сцені побутової бійки).

Деякі художні порівняння, використані автором у повісті: «куслива, як муха в Спасівку; в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби; Хівря доладна, як писанка; ходить легенько, наче в ступі горох товче; говорить тонесенько, мов сопілка грає; дівчина, гарна, як квіточка, червона, як в лузі калина, тиха, як тихе літо; лице, як віск, як лице в ченця, бліде; Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!»

У «Кайдашевій сім'ї» письменник заговорив не тільки про занепад високої ролі батька в суспільстві, не тільки викрив зло, яке оселилося в серці людини, а й попри сатиричність тексту, показав, на думку літературознавця Володимира Панченка, «людей, які не сміються», адже щирого сміху в повісті майже немає. Нечуй-Левицький сміється крізь сльози: він показує духовну деградацію і моральний занепад поневоленого народу, руйнування традиційних підвалин життя українського селянства.Додайте текст тут...

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Історія написання: нарис «Подорож (подоріжжя) від Полтави до Гадяча»; повість «Чіпка»; роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Прототип Чіпки - Василь Гнидка.

Спочатку Панас Мирний написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» і надрукував його у львівському журналі «Правда». З нарису виросла повість «Чіпка». Згодом її автор відгукнувся на заклик брата Івана створити «народний роман на основі щирого реалізму». Іван Рудченко (літературний псевдонім - Білик) також включився в роботу над новою версією твору. Братами було вибудовано широкомасштабний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Жанр: соціально-психологічний роман.

Інша назва (авторський підзаголовок): «Пропаща сила».

Співавтор: Іван Білик (Рудченко)

Видання: 1880 рік, Женева

Літературний рід: епос

Тема: зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні і під час реформи 1861 року; зображення життя і еволюції Чіпки Варениченка.

Ідея: соціальні умови вмотивовують вчинки героїв роману, штовхають їх на слизьку дорогу.

Головна ідея твору криється в його алегоричній назві: воли - символічний образ уярмленого селянства - не ревли б, якби було що їсти й пити.

Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило трагедію.

Композиція: Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких відповідно поділяється на дрібніші розділи. Ці тридцять розділів становлять так звану «зовнішню» композицію твору.

I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.

II частина присвячена сторічній історії села Піски.

III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.,

IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.

Місце дії - село Піски Час - понад 150 років.

Головні герої: Чіпка, його мати Мотря («найбільш трагічний жіночий образ української літератури»); батько - Іван Варениченко (Хрущ, Хрущов, Притика); Оришка - бабуся Чіпки; Максим Ґудзь, Матня, Лушня, Пацюк - «Пропаща сила»; Явдоха (Явдошка) - дружина Максима; пани Польські; чиновництво - Порох, Чижик; Галя («польова царівна») - дружина Чіпки, Грицько - друг дитинства Чіпки; Христя - дружина Грицька.

Проблематика: Людина і суспільство. Батьки і діти. Добро і зло. Народна мораль. Жіноча доля. Кріпацька неволя. «Пропаща сила». Хабарництво.

Літературознавець О. Білецький писав, що композиція роману нагадує будинок із численними прибудовами. Пояснення цього факту - у непростій творчій історії роману. У ході його доопрацювання автори все більше відходили вглиб історії, унаслідок чого і з'явилися ті «прибудови». Після переробки повісті з-під пера братів Рудченків з'явився широкоформатний, панорамний реалістичний роман, час дії в якому сягає від катерининських часів до скасування кріпацтва й поре-форменого періоду. Панорамність роману забезпечує передусім його друга, найбільш самодостатня, частина. Крізь призму історії села Піски в ній показано столітню українську історію. Ідеться про перетворення козаків на «покірних волів». Згадуються історичні події: скасування гетьманщини; гайдамаччина; зруйнування Січі генералом Текелієм; зруйнування Очакова турками; польське повстання під проводом Костюшка; запровадження Катериною II кріпацтва на землях України; повстання декабристів («тоді саме царська гвардія з масонами забунтувала...») і навіть революційна хвиля 1848 р., що прокотилася Європою...

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» суттєво відрізняється від творів тієї доби тим, що події в ньому відбуваються впродовж величезного відтинку часу. Але, незважаючи на це, хронометраж в епічному полотні залишається суто романним, тобто умовним, хоча і прив'язується до історичних подій. Наприклад: знищення Запорозької Січі, запровадження кріпацтва, реформа 1861 року. В тексті поєднано різноманітні види часу.